Праведники Чернігівщини

Взимку 1942-го під час війни семирічного Сьому Барона і його маму врятувала від фашистів мати Ганни Пінської Марія Олександрівна. Тоді всі вони жили на вінничині, у Хмільнику. Першими, кого фашисти зігнали на територію райспоживспілки у Хмільнику, були євреї, серед яких - Сьомині дядько і двоюрідний брат. Усіх змусили танцювати на битому склі. Потім зігнали до лісу і розстріляли. Молого Семена і його маму переховувала Марія Пінська. Було дуже страшно, Марія боялася сказати про це навіть власному чоловіку. За кілька днів Марія вивела Сьому з мамою до лісу і вони там переховувалися довгий час. По війні Сьомина мама відшукала свою рятівницю. Про те не афішувала цю історію. У 1962 році, коли Ганна Пінська приїхала з села шукати роботу до Хмільника, випадково знову зустрілася з Семеном Бароном. Семен уже був одружений, але родинні стосунки не склалися. Дружина Семена кинула його, виїхала до Ізраілю, забравши дочку. Семену довелося облаштовувати власне життя в Чернігові. Ганна в цей час жила у Хмільнику разом зі своїм, тяжко хворим, сином Юрком та мамою. Коли мами у 1989 році не стало, Семен запросив Ганну до себе в Чернігів. Семен хворів на цукровий діабет. Йому ампутували ногу і Ганна стала для нього не тільки дружиною, а й медсестрою. За довгі роки життя Юркові ноги не ступали на підлогу. Він самотужки навчився читати. Розвивається в ногу з сучасністю. Ганна сама переносить Юрка з кімнати в кімнату, хоча їй дуже важко. Семен і радий би допомогти, але сам потребує допомоги. Вдячні обоє своїй рятівниці.