Володя, його молодша на сім років сестричка Таня, разом з мамою Оленою Іванівною Шевченко проживали в місті Чернігові на вулиці Попудренка. Таня не пам'ятає, що відбувалося в далекому 41 -му. Їй усе розповідав брат і мама. Коли почалося бомбардування, родина Шевченків ховалася у своєму погребі. Тоді ж вони й приютили єврейську родину Ігора Клейнер-Самовського, його маму і бабусю. Так сталося, що квартиру Самовських розбомбили, а люди боялися впускати євреїв. Олена Іванівна товаришувала з мамою Ігора Софією Миколаївною. Діти теж були друзями. Володя носив Ігору на горище свого будинку, де той переховувався, їжу, забузпечував усім необхідним. Так і вижила єврейська родина. Далі залишилися жити в Чернігові. Хлопці, Ворлодя та Ігор товаришували все життя. Разом і на мітингах виступали, розповідали свою історію порятунку. Їх фото є на сторінках чернігівських газет: врятований і той, хто рятував. Сьогодні цих чоловіків немає серед нас. Праведник України - Володимир Шевченко і його друг-єврей Ігор Клейнер-Самовський - приклад для наслідування.