Сторінка 1. «Насилие – это еще не уверенность, а террор не превосходство» Тимоти Снайдер Слайд 3. На екран проектуються слова «Да, мы сомневались даже в его желании нас уничтожить. Эли Визель Слово учителя Черненко Т. В. Народ єврейський! Славний! Не втішать Слово учителя Черненко Т. В. Українська та світова спільнота у вересні 2016 року відзначала 75-ту річницю початку подій у Бабиному Ярі, що є символом трагедії Голокосту та нацистських злочинів на українській землі, жертвами яких стали мільйони людей. У листопаді жителі Ніжинщини вшановують пам’ять євреїв, розстріляних у ніч з 6 на 7 листопада у Ніжині. Сьогодні у нас є нагода згадати жертв війни та Голокосту, вшанувати героїв опору нацизму, духовного подвигу заради рятування життя людей. Слово учителя Єсипенко Л. О. Двадцяте сторіччя було одним із найдраматичніших в історії людства. Війни та революції, встановлення диктатур та повалення тираній, найвидатніші винаходи, що піднесли людську цивілізацію до неосяжних височин та нові види озброєнь, здатні знищити все живе, зліт людського духу та людоненависницькі ідеї, які втілилися у масових вбивствах, геноциді... Але навіть у цьому, насиченому подіями сторіччі було унікальне за масштабом впливу на людську історію явище – трагедія Голокосту. Слово учня. (Слайд 4). Голокост, Катастрофа – в перекладі з англійської– всеспалення – це загибель значної частини єврейського населення (близько 6 мільйонів чоловік) внаслідок організованого нацистами та їх посібниками знищення євреїв у Німеччині та на захоплених нею територіях у 1933-1945 рр. (у нацистській фразеології – «остаточне вирішення єврейського питання»). Реалізовувалася ця політика шляхом створення єврейських гетто, концентраційних та трудових таборів, таборів смерті, погромів та масових розстрілів. Слово учня. (Слайд 5). Голокост, на івриті Шоа – катастрофа, нещастя. Слово знаходимо в Псалмах, у пророцтвах Ісаї і в плачах Йови. Воно багатозначне. Іноді воно означає небезпеку, що загрожує ізраїльському народу з боку навколишніх націй, в інших випадках – особисте страждання й розпач. У сучасному вжитку Shoah означає знищення. Але жодна назва не виразить належним чином зміст цієї події. Слово учня. Говорячи про політику масового знищення певних груп населення за національною, расовою, соціальною або іншою ознакою, можна вживати і термін Геноцид. Організація Об’єднаних Націй 9 грудня 1948 р. прийняла Конвенцію щодо геноциду, запропоновану польським юристом єврейського походження Рафаелем Лемкіним. Слайди 6-8. «...Геноцид означає один із наступних актів, здійснених із наміром знищити цілковито або частково національну, етнічну чи релігійну групу, а саме: (а) вбивство членів цієї групи; (б) завдання серйозної тілесної чи психічної шкоди членам цієї групи; (в) умисне нав’язування цій групі умов життя, що, як передбачається, призведуть до її фізичного знищення - цілковитого або часткового; (г) вживання заходів із метою перешкоджання народжуваності в цій групі; (д) насильницьке переміщення дітей цієї групи до іншої групи». Слово учня. Історія знає багато прикладів геноциду. Чи то Європа, Азія або Африка, чи ми говоримо про Голодомор в Україні у 1932–1933 рр. – сутність геноциду лишається незмінною – масове знищення людей. Геноцид страшний і злочинний у всіх своїх проявах, по відношенню до всіх своїх жертв. Нацистський «новий порядок» на окупованій території України означав геноцид по відношенню до українців, росіян та інших слов’янських народів. Нацисти вважали слов’ян «нижчою расою», відносно них була розроблена програма поневолення, знищення національної еліти, германізація та депортація. Згідно плану «Ост», гітлерівці мали намір «очистити від слов’янського населення» окуповану територію СРСР. Із сорока п’яти мільйонів чоловік, які проживали на цих землях, тридцять один мільйон належав до депортації, а решту передбачалося германізувати. Одним із найжахливіших злочинів нацистів є трагедія ромів. Затаврованих і переслідуваних як злодіїв, ворожбитів й викрадачів дітей, їх депортували до Аушвіц-Біркенау. Слово учителя Єсипенко Л. О. Як випливає із формулювання, геноцид – знищення певної групи людей, що може бути здійснене без убивства всіх її членів. Нацистами ж було поставлено завдання повного фізичного знищення євреїв – ця політика отримала назву Голокост. Чому ж саме Голокост привертає особливу увагу істориків і політиків? Можливо тому, що поєднав у собі унікальність, універсальність, вмотивованість. Єгуда Бауер називає Голокост унікальним, безпрецедентним явищем. Вперше в історії найважливішим елементом державної політики великої світової держави – Німеччини – стала політика тотального фізичного винищення всього єврейського народу. Нацисти пов’язували піднесення Німеччини з винищенням євреїв. Особливість Голокосту в його мотивації. Нацистська ідеологія вбачала в євреях недостойну звання людини антитезу людського ідеалу: німецького арійця. Отож, з одного боку арійці, на протилежному полюсі – євреї – сатанинський елемент, до того ж паразитичний – слабкий та жалюгідний, але водночас страшенно могутній та невіддільний від абсолютного зла. На переконання Гітлера і нацистської теорії, інші раси, окрім арійської, нижчі і неповноцінні.
Слайд 9. Демонструється уривок з кінофільму «Список Шиндлера» Уривок про знищення євреїв Слово учителя Черненко Т. В. (Слайд 10). 7 грудня 1970 року канцлер Федеративної Республіки Німеччини Віллі Брандт, перебуваючи з державним візитом у Польщі, став, схиливши коліна, перед пам'ятником Героям і Жертвам Варшавського гетто. Він не став говорити про те, що нова Німеччина зовсім не схожа на гітлерівський Рейх, не став пояснювати, що не всі німці були членами нацистської партії і вже, тим більше, не весь народ причетний до Голокосту і кривавих злочинів фашизму, a просто опустився на коліна. Він покаявся за всю націю, в тому числі і тих, хто не бажав і не збирався каятися ні раніше, ні потім. Цей емоційний вчинок однієї людини німці вважають завершенням процесу денацифікації у післявоєнній Німеччині Адже, це не тільки Символ німецького покаяння від імені мільйонів німців за злочини проти людства. Це зміна архетипної програми Німеччини. Вчинок німецького канцлера нікого не залишив байдужим. Газета «Time» назвала Брандта «Людиною року», а в 1971 році йому присудили Нобелівську премію миру. Віллі Брандт першим з державних діячів післявоєнної Німеччини у 1972 році відвідав Ізраїль. Він прийшов в Яд-Вашем навіть не в кіпі, a в капелюсі, який носять ортодоксальні євреї, розкрив Книгу псалмів і прочитав вголос по-німецьки з 103-го псалма: «Ми вчинили гріхи і злочини. Боже милосердний, прости нас». Віллі Брандт діяв не тільки емоційно, але і прагматично: заради своєї країни, оскільки розумів, що без покаяння, його країна, несучи на собі тягар минулого, не зможе розвиватися і йти вперед. Слово учня. У 2000 році в Стокгольмі відбулася Міжнародна конференція голів держав та урядів – членів Ради Європи, а також США та Канади. Цей форум зібрав 600 делегатів з 47 країн світу. «Катастрофа фундаментально переглянула основи цивілізації, – сказано в Декларації конференції, – її безпрецедентний характер завжди буде мати всезагальне значення». Стокгольмський Форум прийняв рішення рекомендувати вивчення історії Голокосту в країнах Ради Європи, що підтримала і Україна. Стокгольмська декларація, інші міжнародні документи, міжнародні зустрічі, приурочені до річниці трагічних подій у Бабиному Яру (Київ) свідчать про те, що сучасна демократична Європа прагне усвідомити уроки Голокосту для запобігання подібної трагедії в майбутньому. Слово учителя Черненко Т.В. Чому ми повинні вивчати Голокост? Слайд 11. «Хронологія Голокосту» Слово учня. «Люди, особливо молоде покоління, повинні знати правду про нацистські злочини. Це тим більше необхідно сьогодні, коли в багатьох країнах ці темні сили знову піднімають голову». Фелікс Левітас. Слово учня. «Вивчення питань Голокосту є лакмусовим папером, що визначає рівень демократії в тій чи іншій країні». Вацлав Гавел, драматург, президент Чехії. Слово учня. «Перш за все не потрібно забувати, якщо ми хочемо жити і заповідати життя своїм нащадкам, якщо хочемо вірити, що проклали дорогу в майбутнє». Динур Бен-Цион, історик. Слово учня. Симон Візенталь, в’язень Маутхаузена, «мисливець за нацистами» говорив: «Я вже старий, і скоро мене, як і всіх, забере Господь. А там 6 000 000 запитають, чим я займався. Один скаже, що будував будинки, інший –навчав дітей…А я скажу тим евреям, які загинули, були вбиті, розстріляні, задушені газом – я скажу їм: «Я думав пор вас». Слово учня. «Память про Голокост необхідна, щоб наші діти ніколи не були жертвами, катами, або байдужими спостерігачами». Ієгуда Бауэр, ізраїльський історик. Слово учителя Єсипенко Л. О. У наші дні термін «Голокост» в англійській мові заведено вживати на позначення спланованого цілковитого винищення єврейського народу та фактичної загибелі шести мільйонів євреїв від рук нацистів і їх поплічників. Підставою для виділення Голокосту з ряду інших злочинів, учинених нацистами чи їм подібними проти багатьох мільйонів інших людей, були не кількість жертв і не спосіб їх убивства чи кількісне співвідношення між загиблими та потенційно можливими жертвами, а те, що жертвою став цілий народ: народжені і ненароджені. Нацистами вбито набагато більше росіян, українців ніж євреїв. В історії траплялися випадки, коли винищена частка певної спільноти була значно вищою за тридцять п’ять відсотків єврейського народу, що стали жертвою Голокосту. І хоча серед жертв газових камер переважали євреї, поруч з ними були й інші – цигани, поляки, радянські військовополонені. Чому нацисти виокремили євреїв? Відповідей може бути безліч, проте напрошується таке просте пояснення: євреї були іншими і були під рукою. Слово учня. Ще у 1923 році Гітлер проголосив нещадну боротьбу із світовим єврейством. Чому? Вороже ставлення до євреїв Гітлер пояснює у своїй книзі «Mein Kampf». Слайди 13-20. Показ антисемітських нацистських плакатів До приходу фашизму був поширений комунізм, який Гітлер сильно не любив. Він зауважив, що авторами книг, брошур були євреї. Також вони спонсорували комунізм. Отже, Гітлер прийшов до висновку, що цей народ не маючи своєї держави розбрівся по всьому світу і підриває підвалини суспільства. А ще Гітлер переконався, вивчивши діяльність євреїв у різних сферах, що вони мають відношення до всіх «нечистих» справ. Звідси порівняння їх з личинками, черв'яками в купі гною. А діяльність євреїв у культурі навіть прирівнював до чуми, яка проникає всюди, нічим не лікується і швидко поширюється. Слово учня. Гітлер вважав, що євреї завжди були паразитами на тілі інших народів. Це пов'язано і з їх матеріальним благополуччям. Збагачення, на думку диктатора, відбувалося за рахунок розорення чесних німців через видачу кредитів. Адже лихварство було винайдено саме євреями і дозволяло акумулювати великі суми коштів у їх руках. І, тим самим, давало можливість керувати державою. Якщо євреї не займали перших постів в якій-небудь структурі, значить, вони обов'язково були на других ролях і були прекрасними порадниками першим особам. Євреї були власниками заводів і фабрик, прекрасні банкіри, підприємці. Одним словом, євреї знали, куди вкладати свої гроші, як отримувати прибуток, а з цим і збагачуватися. А Єврейський народ завжди був багатший, ніж сусіди – представники інших національностей. Слово учня. Диктатор зізнався, що вважає євреїв дуже розумними людьми. Адже вони вчилися не на своїх помилках, а на помилках інших. Це вміння відточувалося тисячоліттями. Чужа мудрість викликала заздрість і обурення у Гітлера. Тому боротьбу з євреями, аж до їх фізичного знищення, Гітлер зробив державною політикою, своєю доктриною.
Слово учня. 15 вересня 1935 року сесією рейхстагу прийняті Нюрнберзькі расові закони – Закон про громадянство Рейху та Закон про охорону німецької крові і німецької честі. Згідно зі статтею другою «Закону про громадянство Рейху», громадянином може бути лише той, хто володіє «німецькою або спорідненою їй кров'ю і хто своєю поведінкою доводить бажання і здатність віддано служити німецькому народові і рейху». Таке формулювання фактично означало позбавлення німецького громадянства, в першу чергу, євреїв та циган. Найбільша увага у цих законах приділялася євреям. Так, «Закон про охорону німецької крові та німецької честі забороняв як «осквернення раси» шлюб і позашлюбне співжиття між євреями і «громадянами німецької або спорідненої їй крові», наймання євреями домашньої прислуги з жінок «німецької або спорідненої їй крові» молодше 45 років, а також вивішування євреями національного або імперського прапора і використання тканин подібного забарвлення. Порушення закону тягло кримінальне переслідування. Слово учителя Єсипенко Л. О. Євреїв було виокремлено як найнебезпечнішу загрозу, що дозволило Гітлеру схарактеризувати їх як розпалювачів Другої світової війни. На думку Гітлера, представники єврейської раси маскували свою неповноцінність, вдаючись до підступних хитрощів, які їм настільки вдалися, що спричинилися до розвалу політичного й економічного життя Німеччини. Отже, ця раса насправді несе відповідальність і за поразку німців попереднього покоління. Хоч окремі німці й не могли повірити в те, що такі характеристики відповідають усім євреям (Хіба не буває винятків?»), загальний ефект полягав у розпалюванні антисемітизму, що призвів до «остаточного розв’язання єврейського питання». Слайд 22. Демонструється уривок із кінофільму «Список Шиндлера». Вплив нацистської ідеології на свідомість німецьких офіцерів. Звучить музичний супровід («Плач Ізраїля). Слово учня. Статистика смерті: війна. Статистика смерті: масове вбивство. Жахлива статистика незліченних і неврахованих мільйонів загиблих під час Другої світової війни сповнює нас шанобливим мовчанням однаковою мірою стосовно всіх мертвих. Від їхньої страхітливої кількості ціпеніє людський розум і завмирає серце. Як осягнути ту порожнечу,що утворилася після відходу в небуття мільйонів загублених життів? За безликою й безіменною статистикою – трагедія окремої людини: Не треба нам статистики загиблих... Хоч би і як там хтось їх рахував, Кінцевий лік їх завжди одиниця, Одне ім’я, освячене повік... | |
| Переглядів: 237 | |
| Всього коментарів: 0 | |