Сторінка 3. «Бабин Яр: жива пам’ять...уроки минулого?» Слово учня. Пропливає над вічними кручами осінь, А в яруги позиркує сонце з-за хмар
Голосами невинних сумний Бабин Яр. Всі ми стали землею, повростали в коріння. А не знаєм, чому нас потяв кулемет, – Чують плач потойбічні нові покоління І сягають моління далеких планет. Відлетіли літа, помінялись епохи, Оновив календар підрахунок століть. А над Бабиним Яром, не змінившись нітрохи, У скорботній задумі все людство стоїть.
Петро Осадчук. Бабин Яр.2002 р. Слово учителя Черненко Т. В. «... Бабин Яр – це трагедія всього людства, але сталася вона на українській землі. І тому українець не має права забувати прo неї так само, як і єврей. Бабин Яр – це наша спільна трагедія, трагедія насамперед єврейського та українського народів». Іван Дзюба, «Те, що волає до совісті». Слайд 29. «Ми вивчаємо Голокост тому, що це була трагедія всього українського народу: адже ці майже 2 млн. знищених євреїв України були її громадянами». «Ми вивчаємо Голокост для того, щоби вшанувати тих, хто щохвилини ризикуючи своїм життям і життям своїх близьких, рятував наших братів та сестер». Кабанчик І.Б., учитель-методист. Слово учня. Окупована гітлерівцями територія України була поділена на кілька зон. Знищення євреїв на цих територіях проходила по-різному та у різні строки. Українських євреїв знищували у два етапи: Перший етап: 22 червня – перша половина серпня 1941 р. Протягом перших тижнів, місяців німці знищували насамперед євреїв-чоловіків, представників єврейської інтелігенції, які могли становити потенційну загрозу нацистам. Прокотилася хвиля єврейських погромів у Львові та інших містах Західної України. Другий етап: друга половина серпня 1941 – осінь 1944 рр. У цей період винищення єврейського населення України набуло особливого масштабу. Нацистські розстрільні команди перейшли до масових вбивств, включаючи жінок, дітей і людей похилого віку; деякі райони оголошувалися «юденфрай» – «вільними від євреїв». Наприкінці 1942 року нацисти фактично реалізували «остаточне вирішення єврейського питання» на території України – у зоні німецького військового командування і на території рейхскомісаріату «Україна». У 1942-1944 роках знищувалися євреї, які залишилися в гетто і концтаборах Галичини, Закарпаття та інших регіонах Західної та Південної України. Та найжахливішим злочином нацистів на території України цього періоду була трагедія, що сталася в Київському Бабиному Яру. Демонструється слайди 30 Слово учителя Черненко Т. В. Бабин Яр – символ катастрофи європейського єврейства ХХ століття. Не так багато наукових досліджень цієї трагедії. Навіть кількість загиблих називається від 34 тисяч до 200 тисяч. Це європейці знають усіх своїх загиблих поіменно, ми ж і досі кількість жертв Другої світової війни на теренах колишнього Радянського Союзу визначаємо від 20 до 40-50 мільйонів. Для всього світу Бабин Яр став символом трагедії. Для нашої влади він був одним із «об’єктів», якого дуже хотілося позбутися (як і Биківні, Корюківки, Катині...). А чого варта була боротьба суспільства за пам’ятник у Бабиному Яру, нехтування владою низки блискучих проектів і встановлення, нарешті, символу із скульптурної класики сталінізму, який не має жодної ознаки єврейскості цієї трагедії? А потім були спроби забудови на кістках загиблих парку розваг – чудом не побудували. Куренівська трагедія... (Слайд 31). А ще потім – цинічні розгони людей, які приходили в роковини розстрілу на це місце. Особливо у 1966 році. Відвідини Бабиного Яру 29 вересня для того часу були вчинком майже героїчним, поєднаним із неприємностями. Ми з вами стаємо свідками беззаперечного і могутнього повернення історичної пам’яті про Бабин Яр. Слайд 32. Бабин Яр – символ Голокосту
24 вересня у захопленій столиці розпочалися вибухи та пожежі, які спричинили загибель великої кількості німців. Комендант міста генерал-майор Курт Еберхард вимагає на знак помсти розстріляти всіх євреїв міста. Хоч причетність євреїв до цих епізодів і не була доведена, їх знову визнали винуватцями, як і в інших містах. До 27 вересня поліцейським полком Південь було розстріляно 1,6 тис євреїв. 28 вересня по місту розклеюються оголошення. ПАУЗА 29 вересня колони євреїв з валізами, клумаками прибували на Лук’янівську площу і рушали далі в бік Бабиного Яру. Слайд 33. «Наказується всім жидам міста Києва і околиць зібратися в понеділок дня 29 вересня 1941 року до 8 год. ранку при вул. Мельникова – Доктерівській (коло кладовища). Всі повинні взяти з собою документи, гроші, цінні речі, білизну та інше. Хто не підпорядкується цьому розпорядженню, буде розстріляний. Хто займе жидівське помешкання або розграбує предмети з тих мешкань, буде розстріляний.» Демонструється уривок з кінофільму «Бабин яр» або слайди 35-40. Слово учня. У перший день «гросс-акції» було страчено 22 тис. людей. Тих, кого не встигли розстріляти, на ніч замкнули в гаражах танкоремонтного господарства. Наступного дня розстріли поновились. Упродовж 29-30 вересня, згідно з донесенням айнзатцгрупи С, було страчено 33 771 особу. Щоб засипати трупи, краї яру підірвали, а потім близько 100 військовополонених зарівняли могилу. Слово учня. Розстріли євреїв не закінчилися 29 вересня, так само не закінчилася і їхня жалобна хода до Бабиного Яру. Різниця була лише в тому, що у наступні дні їх вантажівками із гаражів вивозили до місця страти. Змінювався і склад катів. 30 вересня ще майже 12 тис. розстріляли службовці тієї самої зондеркоманди 4а. Потім, до 15 жовтня, – німецькі поліцейські батальйони зі складу полку «Південь». На початку жовтня до акції долучилася айнзацкоманда 5. Розстріли євреїв Києва та навколишніх міст і сіл тривали до середини листопада. Варто зазначити, що загальна цифра розстріляних євреїв варіюється, як у бік зменшення, так і у бік збільшення. Деякі дослідники називають цифру 39-40 тис., інші – 60-70 тис. Згідно німецьких документів кількість розстріляних – 35-40 тис. євреїв. Немає ніяких підстав не довіряти німецьким звітам, адже, на думку історика Круглова, у керівників оперативних груп не було ніякої мотивації зменшувати кількість жертв. Вони не соромилися своєї «роботи», і не думали, що колись за неї доведеться відповідати. До того ж знана німецька педантичність і акуратність вимагали вести точний облік жертв. Здавалось би цифри з розбіжністю у 10-20 тисяч. А скільки за ними людських доль? А якщо задуматись про непрямі втрати…Чи можна навіть з плином часу знайти хоч якесь пояснення такій політиці? Слово учня. У середині 1943 року в Україні за наказом Головного імперського управління безпеки розпочалося знищення слідів масових страт – так звана акція 1005. Уповноваженим управління по знищенню слідів масових убивств на Сході був колишній командир зондеркоманди 4а штандартенфюрер СС Пауль Блобель. За його наказом поліція безпеки здійснювала викопування і спалювання трупів, тоді як поліцейські охороняли район т.з «атмосферних опадів», (так у звітах для маскування іменувалися місця масових могил, а поняття «висота хмар» означало кількість спалених трупів). Слово учня. Спалювання трупів розпочалося 18 серпня 1943 року. Хід акції описаний у свідченнях ув’язнених, які змушені були виконувати цю роботу, зокрема, Якова Стецюка – в'язня Сирецького табору. «Коли ми прибули у Бабин Яр, нам усім наділи на ноги кандали, і ми залишалися у них удень і вночі, а в табір більше не поверталися. З початку ми не знали мети наших «земляних робіт» і тільки на 6 день, коли вирили яму глибиною 4 метри, виявили багато людських трупів, серед яких були жінки, старі люди, діти…Трупи складали шарами на спеціально зроблені підставки таким чином, щоб після кожного прошарку покласти дрова та облити їх керосином. Коли висота досягала метрів 4 підставку підпалювали. Таким чином одночасно згорало близько 5 тис. трупів. Таких підставок в період з 18 по 26 серпня було зроблено і підпалено не менше 10. Недогорілі залишки трупів (кістки) ув’язнені зносили носилками на кам’яний майданчик, де спеціальна бригада подрібнювала їх і пропускала через решето, а попіл розкидала по Бабиному Яру. Всі золоті речі, монети і навіть зуби німці забирали собі, а нам говорили, що все це піде на користь Німеччини. На моїх очах і при моїй участі було відкопано, а потім спалено приблизно 45 тис., серед них трупи жінок, чоловіків, дітей». Слово учителя Єсипенко Л.О. Ось, власне й усе! Але саме ці два вересневі дні згодом перетворили Бабин Яр на всесвітній символ Голокосту. Хоча тоді, восени 1941 року, ніхто в Києві не знав ані про Голокост, ані про геноцид, адже самих цих слів не було у вжитку... І довгі роки по війні, аж до самого кінця совєтської влади, люди приходили на це місце, щоб віддати шану розстріляним тут десяткам тисяч євреїв. Тому що, як висловився одного разу письменник і дисидент Віктор Некрасов, «лише євреїв було розстріляно тут через те, що вони були євреями». Усе це правда. Але це не вся правда. Адже у Бабиному розстрілювали (або ховали вже вбитими) не лише євреїв, а всіх, кого нацисти вважали своїми ворогами: українських націоналістів і ромів, комісарів і душевнохворих, підпільників і заручників... Близько ста тисяч осіб лежало тут, коли влітку 1943 року розкопували цей моторошний братський цвинтар і спалювати трупи. Слайд 34. Поема Є.Євтушенка «Бабий яр» Над Бабьим Яром памятников нет. Над Бабьим Яром шелест диких трав. | |
| Переглядів: 138 | |
| Всього коментарів: 0 | |