Події в Ніжині під час Голокосту
13 вересня 1941 року Ніжин окупували фашисти. Німецьке командування негайно приступило до формування органів влади. Архівні документи свідчать: «Ніжинська міська управа періоду німецько-фашистської окупації створена 15 вересня 1941 року наказом фельдкомендатури №197, як орган управління м. Ніжина. Втілювала в життя накази німецького командування для запровадження і укріплення окупаційного режиму у місті: постачання німецьких військ, знищення представників «неповноцінних рас» та осіб, ворожих окупаційному режиму, вербовці населення на роботу в Німеччину, пропаганді фашистської ідеології. Мала відділи: адміністративний, агрономічний, охорони здоров’я, народної освіти, міської торгівлі, обліку, культури та мистецтва, харчовий, міського господарства, інспектура праці, суспільної опіки, юридичне бюро. Припинила свою діяльність у вересні 1943 року у зв’язку з вигнанням німецько-фашистських військ з Ніжина». «Вищим територіальним органом влади» у «військовій зоні» був вермахт, незважаючи на функціонування тут також цивільних установ.
Поряд з економічною експлуатацією місцевого населення та вивозом його на примусові роботи до Третього Райху (загалом у роки війни з території Чернігівщини було депортовано 41 тис. 577 осіб), нацисти проводили масові каральні акції. Вони здійснювалися під контролем райхсфюрера СС і начальника поліції Третього Райху Г. Гіммлера, компетенція якого була визначена наказом А. Гітлера про введення поліційного режиму на тимчасово окупованих територіях СРСР від 17 липня 1941 р. При групі армій діяли представники поліції безпеки і СД, що керували айнзацгрупами. Вони відповідали за придушення проявів руху Опору і виконання «особливих завдань безпеки у тилових районах». Одним із таких завдань було знищення «расово неповноцінного населення», до якого належали євреї та цигани. Перші масові розстріли євреїв в Чернігівський області були пов’язані з діяльністю айнзацгрупи С зі штабом в Києві під керівництвом (з 04.10.1941 до 28.8.1943) бригадефюрера СС генерал-майора поліції Макса Томаса. На Ніжинщині активно діяла зондеркоманда 4а, яку очолював Пауль Блобель ( У 1948 році засуджений у Нюрнберзі американським військовим трибуналом до смертної кари. Страчений у 1951 р.).
Напередодні німецько-радянської війни на території Чернігівської області мешкало 31 тис. 887 євреїв. Частину з них евакуювали влітку 1941 р., але багато євреїв все ж залишилося на окупованій території. За даними Олександра Круглова, внаслідок політики Голокосту 1941–1943 рр. на території Чернігівщини німці знищили 2,7 тис. євреїв. У 1939 році в Ніжині проживало 2725 євреїв (7% населення міста). У вересні-жовтні 1941 року в Управі зареєструвалися 322 єврея. До листопада вже більшість єврейського населення Ніжина утримувалась у місцевій в’язниці.
У спогадах О.Кузнєцова, що зберігаються у фондах Ніжинського краєзнавчого музею визначені настрої населення окупованого міста. «Від дорослих я часто чув розсуди про те, що Червона Армія потерпіла поразку і радянська влада з її жидами, енкеведістами та колгоспами більше не повернеться». У жовтні 1941 р. окупанти влаштували на площі Франка показовій захід де члени партії добровільно зрікались від комуністичних ідей та рвали на шмаття партквитки.
Спогади містять значну інформацію щодо нацистської пропаганди на окупованих територіях. У перші місяці окупації у місті почав діяти кінотеатр (бувший дореволюційний «Вега», який у довоєнний час носив ім’я К.Лібкнехта). Кожен сеанс обов’язково починався німецькою кінохронікою, яка сповіщала про переможний рух військ далі на схід. Газетні кіоски міста були переповнені нацистською літературою, як от «Майн кампф» А.Гітлера, «Міф ХХ століття» А.Розенберга, багато брошюр з назвами на кшталт «Таємниці червоного Кремля», «Україна в жидівських лабетах», «В катівнях ДПУ», «Чи був Христос жидом?» Антисемітська риторика почала з’являтися і на плакатах, що вивішувались на людних місцях. «Хто зруйнував вашу багату країну та поробив з усіх старців – жиди». Цей плакат доповнював інший: німецький солдат з гарним арійським обличчям наставляє багнет на євреїв, одягнутих у форму НКВС і вони тікають від хороброго німецького солдата. Підпис на плакаті переконливий – «Дременули душогуби і нема їм вороття». Таким чином відбувалась ідеологічна підготовка до знищення «ворогів людства». Невдовзі почались масові розстріли євреїв на цегляному заводі. Саме тоді мешканці міста у долі нещасних євреїв побачили своє майбутнє. Як згадував О.Кузнєцов: «Справедливою для нас стала частівка: «Немцы пришли – гут, євреям – капут, циганам тоже, украинцам позже».
Сима Лазарівна Полякова у своїх спогадах зазначає: «У 1941 році мені було 14 років. Про фашизм мені рідні не розповідали, бо вони й самі про нього нічого не знали». Теж саме можна сказати і про більшість єврейського населення міста Ніжина та Ніжинського району. Якщо не чули про фашизм, то і про політику Адольфа Гітлера стосовно єврейського народу, геноцид у захоплених країнах Європи і поготів. Радянська влада замовчувала факти масового знищення євреїв у Німеччині. Про плани «остаточного розв’язання Гітлером єврейського питання» радянському народові було невідомо. Німеччину представляли як союзника і «вірного друга» Радянського Союзу. Відомо, щоби не спровокувати німців, радянський тоталітарний режим замовчував страшні факти вирішення єврейського питання. Це стане однією з причин загибелі такої кількості євреїв на теренах Радянського Союзу. У людей не було можливості ні евакуюватися на схід ні врятуватися від окупантів.
Песа Мойсеївна Мень згадує: «Скористатися залізницею було неможливо. Люди по декілька днів ночували на вокзалі Ніжина, очікуючи вільних місць у вагонах. Поїзди були забиті біженцями, або ж проходили без зупинки. У місті залишилася переважна більшість жінок, дітей, людей похилого віку. Євреї чоловіки одними з перших отримали повістки і вже були відправлені на фронт ». До речі історики-краєзнавці наводять дані про те, що кількість євреїв, які отримали повістки переважала порівняно з людьми інших національностей ( у процентному відношенні).
Одні з перших наказів були направлені проти комуністів, комсомольців та євреїв. Останнім було наказано одягнути спеціальні пов’язки і в обов’язковому порядку зареєструватись у місцевій поліції. Ідеолог гітлерівської Німеччини Розенберг вимагав: «Першою основною метою німецьких заходів повинно стати суворе відокремлення євреїв від іншого населення... необхідно проводити реєстрацію. Всі права на свободу повинні бути відібрані у євреїв». Так з’явилися ґето – ізольована частина міста, відведена для проживання євреїв. На українських землях такі табори для євреїв започатковуються у липні – серпні 1941року. На Чернігівщині ґето було у місті Щорс (Осінь 1941 – осінь 1942 рр.). Місцева влада ретельно виконувала інструкції німецького командування. У наказі 1941 року зазначається: «Всіх жидів негайно зняти з роботи... Всі жидівські сім’ї під охороною української поліції перевезти до Ніжина для призначення на роботу». Німецьке командування намагалося відокремити євреїв від іншого населення, відібравши у них всі права на свободу. Нелюдські умови окупаційного режиму передбачили повну ізоляцію євреїв від оточуючого населення. Цим самим унеможливилися спроби будь-якої допомоги їм. За планами нацистів єврейський народ повинен бути знищений від стариків до немовлят. Якнайшвидше намагалося виконати вказівки німців місцеве управління, створене окупантами. У Загальному районному указі №1 щодо організації органів влади та життя на окупованих територіях зазначається:
Загальний районний указ №1 щодо організації органів влади
та життя на окупованих територіях
Загальний районний наказ №1
Негайні завдання для Голів районів та старост.
1. Організація рай управи: Голова району призначає необхідних для Райуправи інспекторів по відділах і працівників та представляє на них іменний список в Комендатуру з зазначенням їх віку, професії, ким працює в Райуправі. На всіх інспекторів і відповідальних працівників подати в Комендатуру їхні характеристики.
2. Організація відділів Райуправи:
а) Голова Райуправи;
б) його замісник,
в) секретар управи (переводчик),
г) сільгоспінспектор,
д) лісний інспектор,
є) інспектор індустрії,
ж) фінансовий інспектор,
з) інспектор освіти,
і) інспектор здоровоохорони,
к) інст. тваринництва та ветеринар.,
л) інспек. соціяльного забезпеч.,
м) інст. торгівлі та професій,
н) інспектор харчув. у містах,
о) інст. будівництва та будови шосе.
3. Затвердження старост: у всіх селах, містечках і містах призначити старост з людей політично благонадійних, які ні в чому поганому не були замішані та можуть цілком справитись з покладеною на них роботою.
5. Організація Української поліції: Голова Райуправи організує по району Українську поліцію. По кожному селу складається список поліції, скільки хто саме озброєні, скільки амуніції…
6. Збір зброї, амуніції, а також вибухових речовин та ін. військових приналежностей: всі вищезазначені предмети негайно в найближчі німецькі військові одиниці…
7. Збір всієї радіоапаратури: всі радіо- і телефоноапарати здаються старостам на збереження…
8. Список всіх індустріальних і професіональних підприємств, фабрик та заводів складається за формою: місто та вулиця, назва, скільки робітників працювало раніш і скільки тепер, скільки випускалось продукції раніш і скільки тепер працює чи ні, а коли ні, то по якій причині.
9. Список шкіл. В Комендатуру подати список наявних в районі шкіл з зазначенням місця, де знаходиться, яка саме школа та на скільки класів. Всі школи повинні бути відремонтовані. Наказ про відкриття школи буде виданий через комендатуру.
10. Список учителів. В Комендатуру подати список всіх учителів району (місце проживання, прізвище, ім’я та по батькові, вік, національність, а також х-ка на кожного вчителя).
11. Список всіх церквей. В Комендатуру подати список всіх церквей з зазначенням місця, де знаходиться кожна з них.
12. Список священників. В Комендатуру подати список всіх священників та прислужного персоналу в церквах з зазначенням місця проживання, прізвища, ім’я, по батькові, вік, національність, а також про них характеристики.
13. Взяти на облік всі склади та збірні пункти, а також всі наявні запаси матеріялів і продуктів із зазначенням місця, де знаходь. Та кількості їх. Відомості подати в Комендатуру.
14. Всі запаси вугілля знаход. в розпоряд. Комендатури.
15. Взяти на облік всіх коней та візників на випадок потреби невеликих робіт для Комендатури.
16. Відкрити лікарні, клініки, аптеки, лазні та ін. санустанови. Подати список всіх наявних в районі лікарів із зазнач. їх прізвищ, ім’я, по батькові, віку, національності, освіти, спеціальності та про кожного подати х-ку.
17. Боротьба з жидами:
1) Всіх жидів негайно зняти з роботи по всіх установах та підприємствах.
2) Негайно закрити всі жидівські підприємства та магазини.
3) Зареєструвати всіх жидів (список подати в Комендатуру).
4) Після реєстрації всі жидівські сем᾿ї, чоловіків, жінок та дітей під охороною Укр. Поліції привести до м. Ніжина для призначення на роботу.
18. Реєстрація безробітних. Список передати в Комендатуру. Всіх безробіт. посилати на уборки, благоустрій міста й сіл та ремонтув. шляхи.
19. Облік німецьких могил. Голова Райуправи бере всі німецькі могили на облік з чітким зазначенням села, кількості їх, написів на хрестах, а також подати в Комендатуру план, де вони знаход. Райуправа й старости відповідають за цілість і належний стан могил.
20. Про повернення розкраденого майна: Голова району та старости проводять збір пограбованого і розкраденого майна та капіталу. Вони складають списки повернутого майна та передають відомості в Комендатуру. Про всіх осіб, що не бажають повернути зазначеного майна, подати відомості в Коменд.
21. Ціни і зарплата. Зарплата залишається до розпорядження по старому, а також ціни на продукти по попереднім твердим цінам. За виконання цього відповідають голова Райуправи та старости.
22. Реєстрація воєннополонених: відпущені воєннополонені реєструються у старости. Староста має список, в якому робить помітку про щотижневу реєстрацію.
23. Організація ЗАГСУ: в кожному селі відкрити ЗАГС з обов’язками:
1) запис народжених.
2) померлих,
3) список та облік населення
Рай управа зобов’язана доставити відомості в цифрах всього населення р-ну з розподілом на німців, українців, росіян та інш.
24. Збір старого придатного будматеріалу: Райуправа та старости провадять збір всього придатного будматеріалу.
25. Облік і відомості найважлив. актів та інвентаря рос. начальства. Рай управа та старости відповідають за збереження їх та дають відомості про це в Комендатуру.
26. Відкриття магазинів та профустанов, професійних майстерень дозвол. лише через Комендатуру.
27. Об’яви, накази та плакати повинні друкуватись німецькою, українською і рос. мовами. Перед опублікуванням вони повинні бути перевірені Комендатурою.
28. Установи: На всіх установах і підприємствах повинні бути вивішені вивіски німецькою та українською мовами, на всіх заїздах і виїздах сіл встановити вивіски з написом назви села нім. та укр. мовами.
29. Всі відомості подаються в Комендатуру нім. та укр. мовами.
30. Нічне ходіння. Райуправа й старости суворо повинні стежити за нічним ходінням (забороняється ходити з 20 до 5 год. ранку, жидам – з 18 до 5 год ранку).
31. Збір гуми: Всі запаси гуми (автопокришки, газові маски і інш.) збираються та звозяться до рай. міста. Відомості про наслідки збору даються в Комендатуру.
Державний архів Чернігівської області ф. Р–4441, оп. 1, спр. 1, арк.1
Одночасно фашистська пропаганда переконувала місцеве населення, що вона буде боротися і з більшовиками і з жидами. Ось про що свідчить черговий наказ Ніжинського міського самоуправління: «Громадянам міста Ніжина і району забороняється брати під охорону будь-яке майно, яке належить жидам…Усі жиди, які мешкають на терені Ніжина та району, які ще не зареєструвалися, повинні негайно це зробити…У разі ухиляння будуть вжиті суворі заходи – розстріл». До міста добиралися кияни, яким вдалося втекти. Вони розповідали про жахи Бабиного Яру. Але не всі євреї про них чули, а ще в це важко було повірити і ніжинські євреї потрапили в становище загнаних в куток і приречених на смерть.
Символом Голокосту в Україні став Бабин Яр, де 29 вересня 1941 року за один день було знищено 33 711 євреїв. Такі ж «Бабини яри» були влаштовані в більшості міст нашої держави, в тому числі й у Ніжині. Наказ командування групи армій південь направлений до 197-ї польової комендатури містив текст «При можливій ліквідації євреїв службою безпеки необхідно особливо звертати увагу, щоб населення не бачило і не чуло… це». Масові розстріли єврейського населення в Ніжині затримали погодні умови і бездоріжжя. Почалась дощова осінь і айнзацгрупа С не могла доїхати через бездоріжжя. У донесенні керівників оперативної групи «С» вказувалось: «… Спроба зондеркоманди 4а провести акцію в Ніжині, де наявні 325 євреїв, тричі зривалась…», «… дороги розкисли від дощу… стали непроїжджими для автомашин…»
6-7 листопада 1941 всім євреям міста було наказано зібратися в одному місці. Трагедія почалася. Микола Берковець розповідає: «На Комсомольській вулиці стояв будинок великий, білі віконниці, красивий, і жили євреї. Їде машина. німецька, крита, велика. Відкривається задній борт, німці виходять, на ланцюгах на грудях бляхи і собаки на повідку. І в цей будинок. А там євреї, їх багато – літні, сиві. Їх почали виводити і виносити. І в цю машину. Завантажили в машину, закрили борт і поїхали. І більше їх ніхто не бачив».
Сара Ісаківна Гескіна згадувала: «У ніжинській в’язниці сиділи євреї зі своїми дітьми в якомусь страшному заціпенінні. Довкола ходили охоронці і зловтішалися: «Розстріляють вас 7-го листопада. Німці відмінять жидо-більшовицьке свято. Трагедія ж почалася 6 листопада о 17-ій годині. Нас, дітей і підлітків, привезли до кар’єрів цегельного заводу на машині, коли там уже лунали постріли. Есесівці розстрілювали жінок, літніх людей і дітей пострілом в потилицю. Українська поліція при цьому була лише присутня. Я ніколи не забуду, як карателі, вихопивши із рук матері дитинча, почали підкидати його вгору і стріляти, змагаючись, хто влучить першим».
Євреї отримали наказ прибути на центральну площу міста. Звідси й почався трагічний похід у вічність. Скорботна колона направилася на окраїну міста. За свідченнями очевидців у колоні було близько п’ятисот чоловік, частину євреїв привезли на машинах. На розстріл до кар’єрів цегельного заводу вивозили окремо чоловіків, жінок і дітей. П’яні поліцаї погрожували кожному, хто приближувався до неї. Ті, хто спробував втекти, миттєво були застрелені. Та все ж деякі жінки, разом з дітками, змогли вирватися з тієї колони. В останній момент молодій Сарі пощастило. Повз неї до яру вели єврейку, яка істерично кричала, що донька, котра йшла поруч з нею, їй не рідна, а прийомна, з українського дитячого будинку. Дівчинка вирвалася з рук матері і притулилася до Сари, шукаючи в неї останнього захисту. І раптом поліцейський підтвердив слова нещасної есесівцю, при цьому, показавши на Сару, як на українку. Їх відразу відокремили від інших. Тривалий час Сару переховувала, ризикуючи власним життям, Євдокія Богдан 1924 року народження (жінка отримала звання Праведник України). Ніжинці врятували також і її маму Марію Аврамівну, і молодшого брата Аврама. Дві старші сестри Фіра і Бася, разом з 500 ніжинськими євреями, були розстріляні в кар’єрі.
Відповідно до німецьких звітів у Ніжині було знищено 325 чоловік (за списком, складеним ніжинськими «уличкомами»). Зі свідчень Латинської Софії Ісаківни, яка пережила цей розстріл і чудом врятувалася, до місця страти було зігнано близько 500 чоловік. Іх повністю роздягли, а після цього відвели в кар’єр і розстріляли. Польова комендатура 191 тоді звітувала: «Больше в Нежине евреев нет...». Але розстріли проводилися і після шостого листопада 1941 року. До Ніжна звозили євреїв з сіл району, Бобровиці, Носівки, розстрілювали біженців з інших міст, в тому числі і Києва. Проводилися розстріли і інших національностей, в тому числі польського походження. Масові розстріли у Ніжині проходили саме на території цегельного заводу. Лише частина євреїв «чудом» врятувалася, в тому числі Полякова Сіма Лазарівна, Кац Іосиф Зіновійович (врятувався прямо з-під мертвих тіл), Рая Скороход і сестри Медвєдєви.
Однак визначити точну кількість жертв Голокосту в місті Ніжин неможливо. Цифра 325 – лише відомі прізвища єврейських сімей, які залишились в Ніжині на момент окупації. Як вважають місцеві дослідники, Георгій Тобільський в тому числі, 6 – 7 листопада загинуло понад 500 ніжинських євреїв.
Зразу після звільнення Ніжина у місті працювала Надзвичайна державна комісія у складі головуючого Герасименка Федора Григоровича, секретаря МК КП(б)У і 6 членів. Комісія склала 13 актів. В Акті від 13 червня 1944 року зазначено:
- На території військового складу № 63 знайдено два поховання 15 м. на 3 м., розстріли здійснювалися в сховищі боєприпасів, кількість загиблих – близько 1500 чоловік;
- на території військового складу № 80 – два масові поховання 15 м. на 3 м. і п’ять по одному;
- на території військового складу № 309 – чотири поховання 6 м. на 6 м., 8м. на 7м., 8м. на 8м., 8м. на 10 м., кількість жертв близько 3000;
- на території міської в’язниці – дві могили 6м. на 2м., 6м. на 4м.
- на території Клінкерного (цегляного) заводу в трьох могилах поховано 713 чоловік, два котловани залишились не заповненими;
- у бомбосховищах та котлованах – 1572 чоловіки;
- у семи котлованах похоронено близько 3000 чоловік
У всіх перерахованих випадках тіла загиблих складені щільною масою в декілька шарів.